Модульні протипожежні резервуари: вимоги, розрахунок об’єму та правила розміщення
Модульні протипожежні резервуари — це збірні ємності для зберігання запасу води на пожежогасіння. Їхню місткість визначають за розрахунковою витратою води, тривалістю її подачі та умовами роботи системи. Розміщення залежить від способу забору води: пожежним автомобілем, мотопомпою або стаціонарною насосною установкою.
Вибирати такий резервуар лише за площею будівлі чи кількістю кубометрів у каталозі недостатньо. Потрібно встановити, який запас має бути доступним для гасіння, скільки ємностей передбачити, як їх наповнювати та обслуговувати. Ці рішення закладають у проєкт протипожежного водопостачання з урахуванням призначення об’єкта й чинних українських норм.
Як улаштовані модульні протипожежні резервуари
Модульна конструкція складається з окремих панелей, які доставляють на майданчик і з’єднують під час монтажу. Поширений варіант — сталевий болтовий корпус із внутрішнім полімерним вкладишем, що утримує воду. Існують також панельні ємності з іншими матеріалами та способами герметизації, тому вимоги до основи, ущільнень і ремонту перевіряють для конкретної моделі.
Збірний формат спрощує перевезення великої ємності частинами та дає змогу підбирати її висоту й розміри в плані. Водночас якість монтажу стиків, захист герметизувального шару та рівність опорної поверхні безпосередньо впливають на надійність. Можливість перенесення або нарощування місткості має підтверджувати виробник: це не автоматична властивість будь-якого модульного бака.
Вимоги залежать від схеми подачі води
Для зовнішнього протипожежного водопостачання застосовують ДБН В.2.5-74:2013 із чинними змінами. Якщо резервуар живить автоматичну систему пожежогасіння, враховують також ДБН В.2.5-56:2014 із чинними змінами та стандарти відповідної системи. Утримання обладнання й доступність джерел води регулюють Правила пожежної безпеки в Україні.
На початку проєктування потрібно розрізнити дві схеми:
- Забір води пожежною технікою. До резервуара або приймального колодязя під’їжджає пожежний автомобіль; можливе використання мотопомпи. Важливі під’їзд, місце встановлення техніки, доступність водозабору та радіус обслуговування.
- Подача стаціонарними насосами. Вода надходить до мережі з гідрантами, внутрішніх пожежних кран-комплектів або автоматичної системи. Розраховують насосну установку, трубопроводи, потрібні витрату й тиск, надійність живлення та керування.
Зберігання води в окремому пожежному резервуарі не є універсально дозволеною заміною зовнішнього протипожежного водопроводу. Застосовність такого рішення перевіряють, зокрема, за пунктом 6.2.1 ДБН В.2.5-74:2013. Вимоги до місця забору води пожежним автомобілем також не можна без перевірки переносити на будь-який бак насосної станції.
Як розрахувати об’єм протипожежного резервуара
Вихідні дані для розрахунку — призначення й характеристики будівель, категорії приміщень або виробництв за пожежною небезпекою, ступінь вогнестійкості, будівельний об’єм, кількість одночасних пожеж і склад систем пожежогасіння. За ними проєктувальник визначає потрібні витрати води та тривалість роботи. Максимальна продуктивність придбаного насоса не замінює цього розрахунку.
Для сталої сумарної витрати протягом заданого часу, без урахування поповнення, базова залежність має вигляд:
V = 3,6 × Q × t, де V — потрібний об’єм води в м³, Q — розрахункова витрата в л/с, t — тривалість подачі в годинах. Коефіцієнт 3,6 переводить літри за секунду та години в кубічні метри.
За пунктом 6.2.13 ДБН В.2.5-74:2013 тривалість гасіння приймають 3 години, а для будівель I та II ступенів вогнестійкості категорій Г і Д з негорючим утеплювачем — 2 години. Ці значення не слід автоматично застосовувати до кожної спринклерної чи іншої автоматичної системи: для неї тривалість подачі визначають за відповідними нормами та розрахунком.
Приклад для витрати 15 л/с
Припустімо, що проєктом уже встановлено сумарну витрату 15 л/с протягом 3 годин, а поповнення під час пожежі в розрахунку не враховується. Тоді необхідний пожежний запас становить:
V = 3,6 × 15 × 3 = 162 м³.
Це умовний приклад обчислення, а не готова норма для складу, магазину чи житлового комплексу. Якщо системи працюють одночасно лише частину часу або мають різну тривалість подачі, складають баланс витрат за відповідними періодами. Механічне додавання паспортних витрат усіх насосів може дати хибний результат.
Чому номінальна місткість може бути більшою
Пожежний запас має бути доступним для водозабору. Вода нижче мінімального робочого рівня, за якого насос або всмоктувальний пристрій здатен надійно працювати, до такого запасу не належить. Так само простір над максимальним рівнем заповнення не містить води й не збільшує запас.
Тому в пропозиції постачальника розрізняють геометричну місткість, фактичний об’єм заповнення та корисний пожежний об’єм. Для наведеного прикладу потрібні саме 162 м³ доступної води. Довільно додавати до цієї цифри «стандартні 10 %» некоректно: різницю визначають геометрія ємності, розташування патрубків і допустимі рівні води.
Якщо резервуар одночасно обслуговує господарські або виробничі потреби, їх враховують у водному балансі, а пожежний запас захищають від звичайного споживання. За пунктом 13.1.4 ДБН В.2.5-74:2013 поповнення під час гасіння можна враховувати за подачі води системами I та II категорій надійності. Самої наявності свердловини чи водопровідного вводу для зменшення запасу недостатньо: потрібне підтвердження розрахункової подачі та її надійності.
Скільки резервуарів потрібно на одному об’єкті
Для пожежних резервуарів за пунктом 13.3.3 ДБН В.2.5-74:2013 передбачено щонайменше дві ємності зі зберіганням у кожній 50 % об’єму води на пожежогасіння. Подачу води до будь-якої точки пожежі потрібно забезпечити з двох сусідніх резервуарів або водойм. Отже, для умовного запасу 162 м³ схема з двома резервуарами передбачає по 81 м³ корисного пожежного об’єму в кожному.
Для вузла резервуарів одного призначення пункт 13.2.10 також установлює кількість не менше двох та можливість незалежно вводити в роботу й спорожнювати кожен. Після відключення одного в інших має залишатися щонайменше 50 % пожежного та аварійного об’ємів.
Кількість панелей у модульному корпусі не означає кількості незалежних резервуарів. Так само внутрішня перегородка сама по собі не доводить, що вимогу виконано. Поділ на секції, їхню герметичність, трубопровідні з’єднання та можливість ремонту зі збереженням потрібного запасу обґрунтовують у проєкті.
Правила розміщення та відстані до будівель
Для резервуарів, із яких воду забирає пожежна техніка, пункт 13.3.4 ДБН В.2.5-74:2013 передбачає радіус обслуговування 200 м за наявності пожежного автомобіля з насосом. Для пожежних мотопомп він становить 100–150 м залежно від їхнього типу. Це умова охоплення будівель, яку перевіряють разом із реальною можливістю прокладання рукавних ліній.
Мінімальні відстані в цьому пункті відраховують від точки забору води. Їх не слід підміняти відстанню від стінки резервуара або плутати з радіусом обслуговування.
| Об’єкт, до якого визначають відстань | Мінімальна відстань від точки забору води |
|---|---|
| Будівлі I та II ступенів вогнестійкості | 10 м |
| Будівлі III, IIIа, IV, IVа та V ступенів вогнестійкості; відкриті склади горючих матеріалів | 30 м |
| Будівлі, споруди й установки з легкозаймистими рідинами, горючими рідинами або горючими газами | 40 м, крім випадків, передбачених іншими нормативними документами |
Ступінь вогнестійкості беруть із проєктних характеристик будівлі, а не визначають на око за матеріалом фасаду. Наведені значення стосуються описаної схеми водозабору; інші протипожежні, санітарні та конструктивні обмеження ділянки перевіряють окремо.
За пунктом 13.3.2 до резервуарів, водойм і приймальних колодязів забезпечують вільний під’їзд пожежних автомобілів. У місцях розташування резервуарів та водойм передбачають під’їзди з майданчиками або пірсами щонайменше 12 × 12 м і відповідні покажчики. Ворота, припарковані машини, снігові відвали та складовані матеріали не повинні перекривати доступ.
Коли безпосередній забір води ускладнений, проєкт може передбачати приймальний колодязь. За пунктом 13.3.6 його об’єм становить 3–5 м³, а діаметр з’єднувального трубопроводу визначають за розрахунковою витратою, але приймають не меншим за 200 мм. Такий колодязь не замінює основного пожежного запасу.
Для подачі через стаціонарну насосну установку розташування ємностей узгоджують із насосною, трасами трубопроводів, їхнім гідравлічним розрахунком і вимогами до захисту обладнання. Наведені радіуси для пожежного автомобіля чи мотопомпи не замінюють перевірки цієї системи.
Основа та захист резервуарів від замерзання
Основа має сприймати навантаження від води, корпусу, обладнання та кліматичних впливів. Лише 100 м³ води важать приблизно 100 тонн, тому підготовку майданчика визначають за даними про ґрунти й розрахунком конструкцій. Тип фундаменту, його розміри, армування, кріплення та допустимі нерівності погоджують із вимогами виробника. Універсальної товщини бетонної плити для всіх модульних ємностей немає.
Надземну модель не можна заглиблювати в ґрунт без підтвердження придатності конструкції. Підземне встановлення потребує врахування тиску ґрунту, рівня підземних вод і ризику спливання спорожненої ємності. Для розміщення всередині будівлі додатково перевіряють несучу здатність основи та простір для монтажу й обслуговування.
Для зимової експлуатації захищають від замерзання і воду, і водозабірні вузли, трубопроводи та арматуру. Теплоізоляція лише сповільнює охолодження: потребу в підігріві та його потужність визначають за теплотехнічним розрахунком. У проєкті враховують живлення нагрівачів, контроль температури й порядок реагування на відмову. Підбір та електричне підключення такого обладнання виконують профільні фахівці.
Поповнення запасу та перевірка працездатності
Після використання запас потрібно відновити в нормативний строк. За пунктом 6.2.14 ДБН В.2.5-74:2013 він залежить від типу об’єкта: базові значення становлять 24, 36 або 72 години, а для окремих промислових підприємств передбачені винятки. Тому строк і потрібну продуктивність наповнення фіксують у проєкті, а не приймають однаковими для всіх резервуарів.
Наприклад, якщо для об’єкта встановлено відновлення за 24 години, поповнення використаних 162 м³ потребує в середньому 6,75 м³/год. Це подача саме на відновлення запасу: водоспоживання інших користувачів і допустимий режим роботи джерела враховують додатково.
Перед введенням в експлуатацію перевіряють герметичність, рівні води, роботу арматури й автоматики, а також можливість подати розрахункову витрату через передбачений водозабір. Для системи зі стаціонарними насосами важливі також потрібний тиск і робота резервного обладнання, якщо воно передбачене проєктом. Наповнений бак без перевіреної подачі води ще не підтверджує готовності системи.
Під час експлуатації контролюють запас, витоки, стан корпусу та герметизації, захист від замерзання й доступність під’їзду. Періодичність оглядів і випробувань установлюють за застосовними правилами та експлуатаційною документацією. Спорожнення або ремонт планують так, щоб зберігати передбачений проєктом пожежний запас і працездатність решти обладнання.
Що зафіксувати до замовлення модульних резервуарів
У технічному завданні варто вказати корисний пожежний об’єм кожної ємності, робочі рівні води, спосіб її забору, розрахункову витрату, умови наповнення та зимової експлуатації. До нього додають вимоги до основи, матеріалів корпусу й герметизації, патрубків, доступу для обслуговування та комплектації обладнанням.
Порівнюючи пропозиції, перевіряйте, чи включені фундаментні роботи, монтаж, утеплення, підігрів, трубопроводи, керування та пускові випробування. Однакова заявлена місткість може означати різний корисний запас і різний склад поставки. Замовляти модульні протипожежні резервуари до узгодження цих параметрів ризиковано: після виготовлення корпусу зміна патрубків, габаритів або схеми водозабору може потребувати перероблення проєкту й обладнання.
Як перейти від розрахунку до комплектації модульної ємності
Після погодження розрахункового об’єму та схеми розміщення можна переходити до підбору конкретної модульної системи. Green Module спеціалізується на болтових резервуарах, які збирають безпосередньо на майданчику та комплектують відповідно до потрібної місткості й умов експлуатації. Під час попереднього бюджетування варто врахувати, що ціна на резервуар води для пожежі залежить не лише від номінального об’єму, а й від типу покриття або мембрани, даху, патрубків, теплоізоляції, автоматики та вимог до фундаменту.
Порівняти доступні рішення з проєктним завданням допоможе інформація на сторінці https://green-module.com/sfera_zastosuvannya/protipozhezhni-rezervuari/, де можна уточнити конфігурації та передати постачальнику вихідні дані для технічного підбору. Остаточну комплектацію доцільно погоджувати з проєктувальником протипожежного водопостачання, щоб геометрична місткість, корисний запас і вузли підключення відповідали робочій документації.